«Не верьте пропаганде Европы и Украины. Нас убивают каждый день»:

То что Путин заявлял что он самый богатый в мире , это тебе укро-фейко-сми раказало ?

И это вы продали Украину пиндосам за пакет печенюшек от тёти Нуланд .

Как Нуланд госдеповскими печеньками евромайдан кормила
https://m.youtube.com/watch?v=tp5wT7SWdls&feature=youtu.be


Из украинцев сознательно делают дебилов для дальнейшей колонизации — киевский экономист
Закон о декоммунизации фактически уничтожает ГОСУДАРСТВЕННУЮ историю Украины.
Такое мнение на пресс-конференции в Киеве высказал украинский экономист Всеволод Степанюк, отметивший, что философская наука говорит, что без прошлого не бывает будущего.

«Эти переименования — уничтожение памяти о 70-летнем периоде Украины, — подчеркнул эксперт. — Хочу заметить, что Украины до советской власти не существовало как государства. Фактически уничтожается память всего периода существования республики Украина. Это очень хорошо идет в русле колонизации Украины. Из Украины хотят сделать колонию, а чтобы люди это приняли, нужно уничтожить их память. Институт памяти и этот закон направлены на то, чтобы сделать из украинцев дебилов, которые не знают своей истории. Потому что история государственности Украины начинается только со времени советской власти. Фактически государственную историю Украины этот закон уничтожает полностью».

https://plus.google.com/100945356954528051961/posts/QhfHRDuywXo

Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
„Мова калинова”... „Пісня солов’їна”...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю –
У такого народу і героїв немає!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати –
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: „Слава!”...
Він житиме довго, він житиме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє –
Де вони є? Де вони є?!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без „правобережних”, без „лівобережних”,
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше, – значить і наше!...
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!